План до твору ялинка мого дитинства

Кримська Свiтлиця :: Текст статти "Про своє улюблене новорічне свято" Пошук по сайту Пошук: Теми З перших уст 1631 З потоку життя 4751 Душі криниця 2722 Українці мої. Для цього вкажіть свій e-mail. Мама накриває на стіл, тато приносить ялинку, Дід Мороз - подарунки. Ми прикрашаємо кімнати, робимо справжньою красунею ялинку, співаємо новорічні пісні, поздоровляємо одне одного. Немов казка прийшла до нас у дім! Вночі ми засипаємо з казкою на віях очей і з великим нетерпінням чекаємо ранку, щоб план до твору ялинка мого дитинства свої подарунки. А ще кажуть, що в новорічну ніч здійснюються мрії і відбуваються чудеса. Після Нового року теж безліч свят: це Різдво, Старий Новий рік, Водохреща. На Різдво ми колядуємо у бабусі в селі. Ми з друзями вивчаємо колядки, щедрівки, наряджаємось і йдемо колядувати. У кожній хаті нас господарі зустрічають з усмішкою на обличчі, ми колядуємо, а потім нас пригощають різними солодощами. А після цього ми вертаємось додому з повними торбами гостинців. Мені дуже подобається цей народний звичай! Я дуже люблю прикрашати лісову красуню, а потім віднаходити під нею подарунки від Діда Мороза. Люблю план до твору ялинка мого дитинства феєрверки, салюти. Це дуже веселе свято. Мені подобаються ялинкові базари, радісний передноворічний настрій людей. Моя родина кожного разу на Новий рік купує ялинку. Зустрічаємо свято ми всією родиною, даруємо одне одному подарунки. Найбільша моя радість - наряджати ялинку, прикрашати її різнокольоровими гірляндами. А ще переживати хвилюючі хвилини, коли стрілки годинника сходяться на цифрі 12 і люди вітають одне одного, гримлять салюти і феєрверки. Новий рік - це нові мрії, нові життєві плани, які повинні обов'язково збутися. Ми з татом завжди ходимо купувати ялинку, а потім всі разом наряджаємо її. У кімнаті відразу, неначе в лісі, пахне хвоєю. А потім - дванадцята година, передзвін бокалів, салюти. Та найголовніше - зимові канікули! Добре ще план до твору ялинка мого дитинства є надворі сніг - можна кататися на санках та радіти зимоньці-зимі! І прикрашена ялинка, і усміхнені обличчя моїх рідних створюють неповторний настрій. Та найвеселіші, найприємніші хвилини - це вручення подарунків. Мені дуже подобається це свято. Але в Україні його святкують по-особливому. І ялинка, і різноманітні подарунки, а потім і колядування, щедрування, засівання. Канікули минають як один день - план до твору ялинка мого дитинства і весело. Я дуже люблю новорічні свята! Моя матуся на Різдво стіл застеляє скатертиною, а під неї кладе сіно, тому, що Ісус Христос народився на сіні. На стіл мама ставить дванадцять страв, з яких найголовнішою є кутя. Увечері я з братом та друзями йдемо колядувати. Мені дуже подобається колядувати, бо коли колядуєш, ти бажаєш здоров'я та щастя іншим людям. Я дуже люблю Різдво! ЗИМА Дорога біла стелеться, І краю їй нема. Прийшла до нас зима. Льодком тоненьким скована Спинилася ріка. Повита тихим сном вона, Весняних днів чека. Над ним пісні висвистує Лиш вітер-сніговик. ХТО ЯК ЗИМУЄ Подивися у вікно. Вся шибка розмальована білими візерунками - це мороз її так розмалював. Все навколо вкрито снігом - і земля, і дахи будинків; навіть на деревах сніг. Січень - найхолодніший місяць, середина зими. Ставки й ріки закуті кригою, заметені снігом поля й ліси. О сьомій годині ранку тільки розвиднілось, на восьму план до твору ялинка мого дитинства сонечко сходить. А дні взимку найкоротші. Не встигнеш на вулицю вийти побігати, погратися - зирк - і знову стемніло. Заглянь зимового ранку на подвір'я. По снігу стрибають горобчики, від холоду настовбурчилися, розпушилися, на м'ячики стали схожі. Тут же перевальцем гуляють ворони, між ними метушаться галки - так і дивляться, чим би їм підживитися. Винесуть собаці миску з їжею, тільки поставлять, а галки, ворони вже тут: навколо собаки стрибають, стараються з-під самого носа план до твору ялинка мого дитинства вихопити. Не витримає пес, кинеться за пташкою, а інші вже в миску лізуть. Схопить хто хліб, хто кісточку - і геть полетять. У селі взимку біля оселі не тільки цих пташок побачити можна. Сюди й синиці, і вівсянки, і навіть обережні сороки прилітають. Голодно взимку їм у лісі, ось вони й летять ближче до людської оселі, щоб підгодуватися. Звірі лісові в теплі нори поховалися. Вовки, лисиці на полювання виходять, а ведмідь план до твору ялинка мого дитинства осені як заляже в барліг, так і спить до весни. Взимку всі стараються сховатися від морозу, від холодного крижаного вітру, і кожен по-своєму зимувати пристосувався. ЩО ДЯТЕЛ ВЗИМКУ ЇСТЬ Живе в нас у лісі пташка. Сама чорна з пробілинками, а на потилиці в неї пірця яскраві, червоні. Називається ця пташка - дятел. Влітку дятел цілий день в лісі літає, шукає, що поїсти. Сяде на дерево, та не на гілку, як інші шпаки, а прямо на стовбур, і біжить вгору по ньому, неначе по драбинці. Біжить, а сам дзьобом по дереві вистукує: тук-тук, тук-тук. Дістане з-під кори хробачка або жучка і з'їсть. А прийшла зима - холодно стало. Далеко поховалися всі комашки. Що ж дятел взимку їсть? Ось глянь: на снігу під деревом багато-багато соснових шишок лежить. А що це за дерево? Це дуб, а не сосна. Чому ж під ним соснові шишки? Раптом підлетів до дуба дятел, в дзьобі шишку держить. Всунув її в розколину і почав дзьобом довбати. Роздовбав, насіння повибирав і по другу полетів. Приніс другу, в розколину вставив, а стару шишку виштовхнув. Ось чому ціла купа шишок під деревом валяється. Це дятел взимку насіння з них дістає і їсть. ЯК ЗАЄЦЬ ВЗИМКУ ЖИВЕ Зима. Всі тварини від лютого холоду поховалися. А в зайця немає ні нори, ні гнізда. Сьогодні під кущиком виспиться, завтра в ярочку приляже: де ямку в снігу викопає - там у нього й дім. Зате шубка у зайця тепла, пухнаста й біла, як сніг. Добре йому в такій шубці - тепло і сховатися від ворогів неважко, притулився до снігу - спробуй розглядіти! Вдень план до твору ялинка мого дитинства спить, а як прийде ніч, виходить погуляти й попоїсти. Поки снігу в полі небагато, він лапками його розриє, глянь - і травичку знайде. А як план до твору ялинка мого дитинства хуртовина глибокі замети, тоді вже не розкопати зайчикові снігу. Зате в лісі він на високий замет вилізе, з кущів, з дерев молоді гілочки пообгризає або кори поїсть, от і ситий. А інколи і в село в "гості завітає. Прийде пізно ввечері, коли в селі тихо, всі вже сплять, підбіжить до стіжка і почне сіно смикати. Насмиче, наїсться, а потім назад в ліс побіжить. Так і живе заєць цілу зиму. ЯК БІЛОЧКА ЗИМУЄ Для білки взимку ні мороз, ні вітер не страшні. Як закурить метелиця, негода - білка мерщій у своє гніздечко поспішає. Гніздо у білки, як у пташки, збудоване з гілок, з хмизу. Та так зроблено ловкенько - неначе великий м'яч, кругле, а збоку - пролазка. Всередині гнізда сухою м'якою підстілкою вислано: затишно в ньому, тепло. Залізе білочка в гніздо, а щоб холодний вітер не задував, ще пролазку підстілкою затулить. Потім згорнеться клубочком, пушистим хвостиком вкриється і спить. А надворі крижаний вітер так і віє, так і несе дрібний колючий сніг. Стихне непогода, білочка з гнізда вилізе, струснеться і поплигає з дерева на дерево - їжу собі здобувати: де ялинову шишку зірве, де сухий гриб знайде, який сама влітку на гілці сушити залишила. Але головна їжа в білки ще з осені в коморках припасена - в дуплі старого дерева. Там у неї і жолуді, і горіхи є - на всю зиму запасів вистачить. КУДИ КОМАРІ ВЗИМКУ ПОХОВАЛИСЯ На зиму комарі поховалися в різні щілини, в старі дупла. Вони й біля нас зимують. Позлітаються в підвал або погріб, багато їх там у кутку назбирається. Причепляться комарі своїми довгими ніжками до стелі, до стін та й сплять цілу зиму. ЇДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХІВ Усі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов акробат. Насипле насіння конопляного, синичка і клює його. Всіх комах синиця в хаті виловила. Лазить вона всюди, в кожну щілину зазирає. Помітить таргана, то вже не втече! Націлиться план до твору ялинка мого дитинства довгим, чорним, тонким дзьобом - і немає таргана. А надворі завірюха гуде, снігу намело так багато, що й тинів не видно. Цілий ранок Василь з батьком план до твору ялинка мого дитинства одкидали, стежки прочищали. Прийшов до Василя його товариш Миколка. Дивилися хлопці, як синичка весело стрибає. А Миколка й каже: - Добре цій пташці. Вона в теплій хаті сидить, і їжа в неї є. А тим пташкам, що в лісі, тяжко. Багато їх до села поналітало, в комори і в хати просто лізуть. Тоді Василь аж план до твору ялинка мого дитинства місця схопився: - А що, коли для пташок їдальню зробимо? Пояснив йому Василь: - Приладнаємо таку дошку невелику і повісимо на дерево. Щодня будемо туди насипати насіння, крихт, класти листя з капусти. Нехай пташки їдять собі. Прийшли хлопці до мене радитись. Розповів я хлопцям, як зробити їдальню і врятувати пташок від голодної смерті. А діти вже й самі план до твору ялинка мого дитинства, що коли більше пташок у нас буде - менше шкідників на полі і в саду. Хлопці завзято взялися до справи. Знайшли дошку й прибили план до твору ялинка мого дитинства борти, щоб вітер насіння не здував. Прив'язали по кутках чотири мотузки, на яких висітиме дошка. От і готова їдальня. Пташки гуртом їстимуть дружно, - сказав Миколка. Хлопці план до твору ялинка мого дитинства на дошці: ЇДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХІВ. Це на одному боці. А на другому такий напис: ХИЖАКАМ І ШКІДНИКАМ ТУТ ЇСТИ ЗАБОРОНЕНО! Набрали хлопці в кишені різного насіння, крихт, обрізків з капусти і пішли на лижах у ліс. Василь заліз на невисоку осику й приладнав там дошку. Насипав поживи для пташок. Потім побігли Василь з Миколкою покататися на лижах, доки пташки злетяться. Хороше на лижах у лісі взимку. На прогалині, біля яру, гора жовта. Летить Василь, а за ним Миколка. Швидко лижі несуть, аж сльози на очах від вітру. Та ось Василь на горбочку не встиг підстрибнути і перекинувся в сніг. І не видно хлопця - так снігом засипало. А Миколка полетів далі, сміючись. Покаталися хлопці і, додому повертаючись, зайшли до своєї їдальні. А там уже йде справжній бенкет. Налетіли план до твору ялинка мого дитинства галасливі, чижі, засмучені чечітки-сирітки, снігур поважно сів на борт, вівсянка полохливо озирається, навіть горобчик, сіренький стрибунець, хитро клює насіннячко. А синичка собі підлетить обережно до дошки, схопить конопляне насіннячко, потім сяде на гілку, розлущить його, проковтне зернятко і назад. Приємно хлопцям, що вони стільки пташок нагодували. Так усю зиму Василь з Миколкою годували птаство. Усі пташки в лісі план до твору ялинка мого дитинства про цю їдальню і щодня зліталися попоїсти. А про двох хлопців - про Василя з Миколкою - пташки співали веселих пісень. ГОЛОСИ ТВАРИН У казках тварини розмовляють. Є в них мова чи нема? Тварини спілкуються між собою за допомогою запахів, рухів тіла, голосу. У них, таким чином, не одна, а ніби три мови. Тваринна мова дуже виразна. Це переважно такі вигуки: "Увага! Сила і частота цих план до твору ялинка мого дитинства залежать від стану тварини. Якщо, наприклад, жаб'яче "бреке-ке-ке" звучить спокійно - значить, тваринка миролюбна, а коли сильно і коротко - назріває сварка за територію. Подаючи звуковий сигнал, білка скрекоче, бобер ляпає хвостом по воді, олені б'ють копитами по землі, а зайці стукотять задніми лапами. В разі небезпеки кабан коротко хрокає, а лось форкає. Козуленя, зголоднівши, тоненько свистить - підкликає матір. Коли лисиця приносить лисенятам їжу, то про своє наближення до нори повідомляє звуком "уф-уф". Звірі змалечку вчаться розпізнавати звуки безпечні й небезпечні - які з них належать своїм і які - чужакам. Більшість тварин розуміє голос не тільки свого виду, а й інших видів. Наприклад, крики сойки або сороки знають усі жителі лісу. Вовки розуміють голос ворона, олені - гавкіт собаки. Шпак, сорока, ворона, ворон, сойка, дрізд, снігур здатні наслідувати голоси інших тварин, можуть вимовляти окремі людські слова. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн.

Также смотрите:

Комментарии:
  • Анна Слындо

    28.10.2015

    Ні - Усі діти мають право на повноцінне харчуання.